Високі устремління.

Авіамоделіст з десяти років. Ракетомоделіст з минулого літа. Олександр Синелиций – відкриття останнього спортивного сезону.

«…як можна було знехтувати шансом запустити свій Snipe на 240 замість 60 метрів у височінь»

Олександре, з якого віку Ви займаєтесь авіамоделізмом? Що підштовхнуло до цього? Батьки, приклад друзів або дитяча мрія?

Авіамоделізмом почав займатися в п’ятому класі. Він зацікавив мене тим, що попри уявлення більшості людей про спорт, в авіамодельному результат залежить не тільки від фізичних даних спортсмена і кількості тренувань. А від його обізнаності в механіці, фізиці, метеорології, від того, як він побудував, налаштував і підготував свою модель до змагань.

Мені здається, що головним ватажком, що підштовхнув мене до занять авіамоделізмом, був похід на авіашоу, присвячене річниці проведення операції “Френтік”. Там я вперше побачив справжні літаки та радіокеровані моделі. Мені було років зо п’ять або шість. З того дня я вирішив для себе — так чи інакше буду займатися авіацією.

Якими досягненнями в авіамодельному спорті Ви пишаєтесь найбільше?

Чесно кажучи, особливо серйозних досягнень в авіамоделізмі я поки що не маю. Кілька разів я був чемпіоном України, з 2011 року я в національній збірній України у класі F4K. Беру участь в чемпіонатах світу й України, етапах світових і європейських кубків. Але в цьому класі конкуренція дуже жорстка і велика кількість сильних пілотів. Тож, гадаю, мої досягнення в цьому класі ще попереду.

Як так сталося, що Ви зацікавились ракетомодельним спортом? В якому віці це сталося для Вас, Олександре?

Три роки тому я вперше почав замислюватися над тим, що було б непогано причепити до свого планера ракетний двигун, але не знав ані як це зробити, ані де взяти якісний двигун. І от, на змаганнях з Кубку “Вільга” Олександр Головін почав розповідати про ракетоплани, і про те, що він на свій ‘Snipe’ так поставив ракетного движка. Ми ще трохи поговорили, пожартували про те, хто скільки бочок може скрутити на двигуні… За місяць потому Олександр зателефонував і запропонував “політати” на Чемпіонаті України в Дніпропетровську. Я, звісно, погодився. А як можна було знехтувати шансом запустити свій Snipe на 240 замість 60 метрів у височінь? Втім, ледь не зірвалося…

Коли все було вирішено, я втрапив у дтп. У мене був струс мозку і перелам ноги. Я вже думав, що “політати” в класі S8 мені не всміхається. Але Олександр Головін приїхав на своїй Хонді в Полтаву і забрав мене до Дніпропетровська. Так все і почалося.

Які вже є досягнення в сфері ракетомоделізма? В яких змаганнях Ви брали участь?

Перелік поки що невеликий. Якщо порівнювати з авіамодельним спортом, в ракетомодельному я здається і не виступав. Встиг “політати” на Чемпіонаті України, кубку Дніпра, кубку Янгеля і ще на Чемпіонаті Світу. Вдалося виграти Чемпіонат України і Кубок Янгеля. А на Світовому Чемпіонаті я був другим.

Який клас моделей ракет Ваш улюблений і чому?

Більше за інші я люблю S8, тому що в ньому є ракетний двигун, який за 10 секунд здіймає модель більш ніж на 200 метрів. Подобається, як парить планер. Подобається відчувати повний контроль над моделлю і точність її посадки. До того ж, це, напевно, один з найбільш спортивних класів в ракетному моделізмі, адже результат залежить не лише від побудованої, налаштованої і вчасно запущеної моделі. Але й від самого пілота протягом усього польоту, від того скільки і як він тренувався, в яких умовах він це робив., який його моральний стан і самопочуття. Для пілота тур з S8 це шість хвилин нереального адреналіну.

Що зараз важливіше для Вас — кар’єра спортсмена-ракетомоделіста або авіамоделіста? Чи не заважає одне іншому? Або ж навпаки – в цьому Ваша сила?

Для мене обидва ці види спорту важливі. В одному — я дуже давно йду до мети і вже достатньо зробив для її досягнення. В іншому — я нещодавно себе спробував і досяг вже немало, але бачу куди йти далі. Думаю, що ці два напрямки ідеально один одного доповнюють. S8 – це нереальна висота польоту і точність приземлення. А F3K – це уміння здійнятись з висоти півтора метри, посадити модель секунда в секунду в руку, і знову стартувати.

Єдиний мінус в заняттях обома дисциплінами одразу — дуже щільний графік змагань і тренувань, але і до цього можна звикнути.
Вас називають успішним ракетомоделістом, відкриттям (серебро на першому ж знаковому змаганні)? В чому Ваш успіх?

Успіх в тому, що до цього я достатньо довго виступав в авіамодельному спорті і в ракетомодельний прийшов зі своїми знаннями. Уже мав розуміння, як виступати, тренуватися, готувати моделі, оснащення і знав як готуватися морально, як налаштувати себе на те, що потрібно, не дивлячись ні на що, демонструвати гідний результат. Тож, коли я прийшов в ракетомодельний спорт, я почав використовувати весь цей досвід.

Які плани на новий льотний сезон? На чому Ви зараз зосереджені?

У новому сезоні планую літати, літати і ще раз літати. Без тренувань нічого не досягнути! Тим більше, що цього року наша команда вже продемонструвала усім, що не лише китайці вміють літати. В наступному сезоні багато хто вже буде з новою технікою і наново осмислять свою тактику польотів. Тому нам, аби залишитися принаймні на нинішньому рівні, потрібно багато тренуватися і якомога більше змагатися. Адже боротьба — це і є найкраще тренування.

Що більш почесно — перемога в індивідуальному заліку або в командному?

Це вже залежить особисто від кожного. Від того, хто він – командний гравець або одинак. Мені особисто приємно підніматися на п’єдестал, але коли робиш це із друзями — це ще приємніше!

Як яскравому спортсмену навчитися бути частиною команди?

Яскравому спортсмену важливо зрозуміти, що навіть якщо він є найяскравішим з усіх, він ніколи самостійно не зможе досягнути того, що зможе досягнути з командою. Адже почасти перемога одного спортсмена – результат роботи команди: тренера, менеджера, помічників і секретаря. Усі разом вони займаються тим, що спортсмен просто фізично не в змозі робити самостійно. Щойно це зрозумієш — засяєш ще яскравіше!