FIRE 2019 або матчева зустріч Україна-США: щоденник української збірної

“Змагання не лише заряджають духом суперництва, а й надають конструкторам і винахідникам можливість продемонструвати свої ноу-хау в ракетомодельному спорті”.

Останнім часом зацікавленість пересічних людей космосом значно зросла, тож ракетомодельний спорт не випадково набуває популярності. Разом з тим, моделі та змагання, що були цікавими ще вчора, сьогодні втрачають увагу поціновувачів.

Наразі керівництво профільного комітету міжнародної авіаційної федерації (CIAM FAI) активно підіймає питання включення ракетомодельного спорту до Всесвітніх авіаційних ігор; ведуться дискусії щодо того, які класи моделей можуть бути цікавими для необізнаної публіки.

Враховуючи виклики сучасності, Громадська організація “Асоціація Noosphere” разом з приватним аерокосмічним підприємством Firefly Aerospace, National Rocketry Association (США) і Федерацією ракетомодельного спорту України ініціювали нові міжнародні змагання Firefly International Rocket Event (FIRE) та провели їх у форматі матчевої зустрічі України та США.

Спеціально для змагань FIRE були обрані та доопрацьовані класи моделей FAI, які до цього жодного разу не входили до програми змагань міжнародного рівня (S6A/P, S12A/P), а також ті, які вже відомі та складні для спортсменів і викликають великий інтерес у глядачів (S2/P, S7, S8E/P). Окрім цього, вперше змагання проходили на двигунах одного виробника, а їх імпульс зменшили до 1,25 Н*с. Це так званий принцип «коли всі літають з однієї коробки». За таких умов змагаються саме спортсмени зі своїми моделями та своїми новітніми розробками, а не виробники двигунів.

Процес обговорення умов проведення та правил FIRЕ розпочався ще восени 2018 року. Організатори розуміли, що це не просто класичні змагання, а й апробація нових класів та змін до правил. Після з’ясування всіх організаційних питань на безпосередню підготовку спортсменам лишалося лише 2 місяці і вони не згаяли часу дарма!

Проте мали місце й прикрі несподіванки. Так, на жаль, команда від України не змогла виставити повноцінній склад, оскільки не всі члени спортивної делегації змогли отримати візу. Намагалися двічі побороти бюрократичну машину, але марно. Через це довелося кардинально переформувати команду за день до вильоту.

Тож 5 березня збірна України у складі Михайла Рябоконь, Дениса Хміля, Ольги Хміль, Олександра Радченка, Сергія Сердюкова та Валерія Бідовського вирушила підкорювати небо Техасу, де з 7 по 9 березня неподалік міста Брікс, відбулися змагання FIRE.

7 березня, в день офіційних тренувань, перші ракети злетіли в небо Техасу. Це був дійсно складний день, ми знайомились з льотним полем, зміями, павуками, зайцями, великим вітром та модельними ракетними двигунами (МРД) американського виробництва. МРД мають певні відмінності порівняно з тими двигунами, до яких звикла команда України, і потрібен був час, аби до них пристосуватись.

8 березня розпочався перший день змагань з класу моделей S12A/P. Це так зване триборство, у якому змагаються на тривалість польоту. Сенс даних змагань – в універсальності моделі й умінні ракетомоделіста створити і запустити таку модель, яка може знаходитись в повітрі якомога довше, але при цьому послідовно використовуючи три різні системи порятунку в трьох різних турах: 1) авторотацію; 2) стрічку; 3) парашут. Найцікавіше те, що спортсмен має використовувати лише одну модель, корпус і носова частина якої не можуть бути замінені. Так як ракети цього класу повинні протриматися в повітрі якомога довше, завданням учасника змагання є створення максимально легкого і при цьому міцного корпусу. Моделі роблять з пергаменту або скловолокна. Перших два тури ми йшли на рівних із командою США, але третій тур вніс свої корективи, і виключив українців зі змагання за призові місця.

По обіді українська збірна наздогнала американську команду в загальнокомандному заліку за рахунок перемог у класі моделей S6A/P. Це клас моделей ракет на тривалість спуску, з системою порятунку у вигляді гальмівної стрічки. Метою ракетомоделіста у цьому класі є якомога точніше вкластися в рамки заданого часу польоту тривалістю 240 сек, і запустити модель протягом 5 хвилин робочого часу. Варто відзначити, що спортсмен має лише 2 спроби для здійснення запуску в турі. FIRE стали першими міжнародними змаганнями, до програми яких було включено клас S6A/P.

Боротьба між командами йшла до самого фіналу, куди потрапило по 2 представники від кожної команди. Адаптувавшись до нових умов, українці змогли показати найкращий результат та завоювати перші сходинки п’єдесталу. Чемпіоном у класі моделей S6A/P став Валерій Бідовський з м. Херсон, а срібним призером Сергій Сердюков з м. Маріуполь, збірна України посіла перше місце.

Другий день змагань був ще більш насиченим на цікаві моменти. Зранку 9 березня розпочалися змагання в класі S2/P, який ми у федерації ракетомодельного спорту України вважаємо перспективним для популяризації не тільки в Україні, а й у світі. Це моделі ракет на висоту польоту з корисним вантажем у вигляді сирого курячого яйця. Ракета може мати один і більше парашутів, за допомогою яких корисний вантаж і сама ракета повернуться на землю цілими й неушкодженими. Ракети класу S2 не можуть мати більше однієї ступені і в польоті вони не повинні втратити жодної деталі. Спортсмену необхідно запустити модель на висоту 300 метрів і при цьому посадити її за 60 секунд. Але якщо вантаж буде пошкоджений, то спортсмен підлягає дискваліфікації зі змагань у цьому класі. Так що важливо дотриматися балансу! Даний клас є досить цікавим і складним, як для досвідчених спортсменів так і для підростаючого покоління. Оскільки для вирішення всіх спортивних вимог потрібні знання в природничих науках, технології, технічній творчості та математиці, то клас моделей S2/P може бути використаний для побудови моделі STEM освіти, а отже розвитку молоді в аерокосмічному напрямку.

Змагання проходили дуже напружено, адже після двох турів 5 спортсменів мали майже однакові результати. Коли всі спортсмени повернулися з поля і зчитали дані із альтиметрів, наші спортсмени посіли: друге місце – Ольга Хміль (м. Київ), третє місце – Сергій Сердюков (м. Маріуполь), а от в командному заліку українцям трохи не вистачило балів до першого місця.

Опівдні на тестовий майданчик приїхали представники техаського уряду, члени палати представників штату, а також близько 30 дітей з місцевих шкіл, щоб познайомитись із ракетомодельним спортом та взяти участь у змаганнях для юніорів. Подібні змагання є частиною моделі STEM освіти в США.

Приємним бонусом для всіх учасників та глядачів був тест справжнього двигуна нового ракетоносія “Альфа” виробництва Firefly Aerospace. Враження, які отримуєш, споглядаючи справжній ракетний двигун у роботі всього за 150 метрів від тебе, складно передати словами.

Через невелику спортивну делегацію, Україні не вистачило спортсменів аби взяти участь у змаганнях класу S8E/P. Клас S8E/P – це керовані моделі ракетних планерів на тривалість польоту і точність посадки. Це один з найрізноманітніших класів за конструкціями і типами використовуваних матеріалів. Ракетний планер має злетіти як ракета, виконати політ протягом певного часу та приземлитися в центр кола діаметром 10 метрів. Чим ближче до центру приземлиться ракетний планер, тим більше бонусних балів отримає учасник. Оскільки в даному класі змагання не відбувались, американські спортсмени провели демонстраційні польоти та запропонували українцям провести тестові польоти на їхніх радіокерованих планерах.

Беззаперечний лідер за складністю і видовищністю серед усіх класів – це моделі-копії. Клас S7 – багатоступеневі копії справжніх ракет, де, крім візуальної і масштабної ідентичності оригіналу, оцінюють ще й наскільки правдоподібно моделі імітують старт і політ справжньої ракети. Незважаючи на те, що провідні спортсмени збірної України у цьому класі, не змогли приїхати через брак віз, Олександр Радченко з м. Ніжин зміг вибороти третє місце.

У загальнокомандному заліку, що включав чотири класи моделей S6A/P, S12A/P, S2/P, S7, перемогу здобула американська команда, яка завоювала 6 золотих, 3 срібних та 2 бронзових нагороди. Наша збірна повернулась не з пустими руками, і, посівши друге загальнокомандне місце, привезла додому 2 золотих, 5 срібних та 2 бронзові нагороди.

Змагання Firefly International Rocket Event пройшли в дружній атмосфері, 18 спортсменів із України та США готувались за одним столом допомагаючи один одному. Такий підхід дозволив нам поділитися власним досвідом та перейняти досвід американців.

FIRE пройшли вперше, але настільки вдало, що “Ассоціація Noosphere” та Firefly Aerospace вже планують організувати наступний захід у 2020 році та залучити більше країн-учасниць. Також обговорювалась можливість проведення Чемпіонату світу з ракетомодельного спорту 2022 у Техасі. Востаннє захід такого рівня проходив на території США аж 27 років тому!